Еректильна дисфункція - термін, що включає в себе широкий і різноманітний спектр сексуальних розладів (дефіцит ерекції, еякуляції та фази оргазму). Не завжди еректильна дисфункція є синонімом імпотенції.
Причини еректильної дисфункції
При розладі ерекції, не дивлячись на сексуальне бажання, має місце недостатній приплив крові до статевого члена. Через це неможливо досягти міцної ерекції. Багато чоловіків, що мають труднощі з ерекцією, психологічно важко переживають цей досвід.
Еректильна дисфункція є складною фізіологічною реакцією, яка залежить від цілого спектру ендокринних, неврологічних та судинних розладів. Ще кілька років тому вважалося, що 90 % еректильного дефіциту має суто психологічне коріння. Але недавні дослідження вчених в галузі нейрофізіології, гемодинаміки та фармокінетики показали, що у 50 % випадків причина дисфункції має органічну природу.
Однією з причин порушення ерекції може бути ендокринний фактор, пов'язаний, наприклад, з дефіцитом тестостерону, або з надлишком пролактину. Згідно зі статистичними даними, загальна частота еректильної недостатності на гормональній основі не перевищує 5 % випадків.
До кого звернутися?
Відсутність ерекції є проблемою, яка породжує страх і тривогу, тому первинна консультація уролога має величезне значення. Важливо, щоб між лікарем і пацієнтом склалися довірчі відносини. Адже для того, щоб отримати кваліфіковану допомогу, необхідно відверто і детально описати наявний розлад.
Діагностика еректильної дисфункції
Інтракавернозна ін'єкція вазоактивних препаратів дозволяє фахівцям вивчати атреріальний кровообіг статевого члена в стані ерекції з використанням ультразвукового сканера, обладнаного доплеровським датчиком. Таким чином, можна оцінити внутрішній діаметр кавернозних артерій і виміряти потік крові до і після ін'єкції судинорозширювальних засобів.
Кавернозографія надає важливу анатомічну інформацію, яка може бути корисна для можливої хірургічної корекції.
Лікування еректильної дисфункції
Гормональні причини еректильної дисфункції усуваються певними лікарськими препаратами, в яких організм відчуває дефіцит, або які блокують активність інших надлишкових гормонів, що пригнічують сексуальне бажання.
Вазоактивні речовини - простагландин (PGE 1), силденафіл (Віагра), апоморфін, тадалафіл (Сіаліс) і варденафіл (Левітра) використовуються для лікування багатьох судинних розладів.
При найбільш важких формах еректильної недостатності, коли вазоактивні препарати не ефективні, є хірургічні можливості лікування. Наприклад, установка протезу кавернозних тіл. У практиці використовуються імпланти, що складаються з двох циліндрів, які дозволяють пенісу отримати необхідну твердість. Біотехнологічна промисловість на місці не стоїть і випускає різні види імплантатів, які використовують гідравлічні системи, здатні імітувати ерекцію. Так що, вихід, панове, є завжди.
