Гострий апендицит - досить поширене захворювання, що вражає приблизно 0,2% населення планети щорічно і кожну сьому людину протягом усього життя. Воно являє собою запалення придатку прямої кишки. Рідко зустрічається у віці до двох років і після сімидесяти, в основному зачіпає молодих людей до тридцяти років.
Апендицит більш поширений у промислово розвинених країнах, можливо, через поєднання малорухливого способу життя і незбалансованої дієти.
Причини і ускладнення
Запалення зазвичай викликане внутрішньою обструкцією червоподібного відростка через застій неперетравленої їжі або гіпертрофію лімфатичних фолікулів, які можуть збільшуватися в розмірах у відповідь на місцеву або системну інфекцію (мононуклеоз, кір, черевний тиф, хворобу Крона, гастроентерит, респіраторні інфекції та т. п.).
Друга гіпотеза походження апендициту відноситься до ювеніального періоду, оскільки, починаючи з тридцяти років апендикулярні лімфатичні фолікули значно скорочуються. З цієї причини в дорослому віці захворювання пов'язане із накопиченням неорганічних солей, наявністю стороннього тіла (жовчні камені, копроліти, новоутворення) або паразитами.
Яким би не було походження обструкції, скупчення слизу, який продовжує продукуватися і заповнювати внутрішньоапендикулярну ділянку, не знаходячи виходу, збільшує тиск усередині апендикса. Наступне механічне подразнення больових рецепторів відповідальне за виникнення ранніх симптомів, пов'язаних з апендицитом, таких як нудота і вісцеральні болі.
Зниження кровопостачання і лімфатичний застій сприяють вірулентності бактерій, які населяють апендикс, не завдаючи ніякої шкоди. Якщо проблему не буде усунуто, процес регресує. Якщо запалення триває, виразка слизової оболонки веде до утворення гнійного матеріалу (гнійний апендицит). Наступним етапом може бути гангренозний апендицит і перфорація кишечника з поширенням запального процесу на очеревину. Перитоніт - найбільш серйозне ускладнення апендициту, яке, якщо не лікувати вчасно, може призвести до летального результату.
Симптоми апендициту
Ранні ознаки, характерні для гострого апендициту, представлені загальним нездужанням, що супроводжується лихоманкою, болями в животі, локалізованими навколо пупка. У наступну добу біль, який є основним симптомом апендициту, «рухається» в праву здохвинну ямку (між пупком і стегнової кісткою). Іноді біль настільки сильний, що змушує пацієнта прийняти лежаче положення із зігнутими ногами. Нерідко симптоматика також включає в себе шлунково-кишкові розлади - нудота, блювота, метеоризм, діарея.
Діагностика апендициту
Постановка діагнозу заснована на фізичному огляді, пальпації, дослідженні та оцінці симптомів, що повідомляються пацієнтом. Як правило, апендицит супроводжується лейкоцитозом. Аналіз крові може забезпечити додаткове підтвердження діагнозу. Слід пам'ятати, що ознаки захворювання неспецифічні, так як є загальними для декількох запальних захворювань. Ризик сплутати гострий апендицит з гінекологічними патологічними формами досить високий, особливо у молодих або вагітних жінок.
Діагностика апендициту повинна бути ранньою, щоб уникнути небезпеки ускладнень, які в деяких випадках можуть виявитися смертельними.
Лікування і профілактика апендициту
Єдиним виходом із ситуації є апендектомія - хірургічне втручання, яке включає в себе видалення апендикса. Виконана вона може бути основними двома способами - лапаротомією і лапароскопією.
Лапаротомія - традиційний спосіб, виконується шляхом розрізу близько 5 - 10 сантиметрів поблизу апендикса. Лапароскопічна апендиктомія - малоінвазивне втручання, виконується за допомогою трьох маленьких «дірочок» - розрізів розміром усього близько одного сантиметра.
Результати, отримані від цих двох різних методів апендиктомії майже ідентичні, але операція, зроблена лапароскопічно, дозволяє отримати якнайшвидше загоєння, залишаючи більш дрібні, майже непомітні рубці. Тому, коли це можливо, хірурги МЦ «Боголюби» надають перевагу саме лапароскопічній апендектомії.
У 35% випадків апендицит виникає через копроліти, які накопичуються в апендиксі. З цієї причини дієта, багата клітковиною і фізична активність значно знижують ризик апендициту.
