Гострий пієлонефрит – локалізоване запалення, що вражає слизову оболонку ниркової балії. Часто викликається інфекційними збудниками кишкової бактеріальної флори.
Інфекція запускає запальний процес гнійного характеру в нирці з утворенням дрібних абсцесів, що поширюються в ураженому органі. Гострий пієлонефрит має доброякісний перебіг, при правильному лікуванні симптоми мають тенденцію до регресу приблизно за два тижні. При супутніх аномаліях сечостатевої системи інфекція може виявитися особливо резистентною до терапії, інколи ж спостерігається перехід у хронічну форму захворювання.
Гострий пієлонефрит може вражати людей будь-якої статі та віку, але частіше зустрічається у жінок та дітей. Чому? У жінок сечівник коротший, ніж у чоловіків, а під час вагітності матка може ще більше здавлювати сечові шляхи. Іншими пунктами, які роблять жіночу стать більш уразливою, можуть бути гормональні зміни та травми уретри під час статевого акту. Діти: у них частіше спостерігаються явища міхурово-сечовідного рефлюксу.
Які причини та фактори ризику?
Як згадувалося вище, більшість випадків пієлонефриту обумовлено кишковими мікроорганізмами, що потрапляють у сечовивідні шляхи, такими як кишкова паличка (у 70 – 80% випадків), ентерококами, синьогнійною паличкою та різними видами клебсієл.
У більшості випадків пієлонефрит починається з інфекцій сечовивідних шляхів, особливо циститу та простатиту. Escherichia coli може проникати в зонтичні клітини сечового міхура з утворенням внутрішньоклітинних бактеріальних угруповань. Ці спільноти бувають дуже стійкими до реакцій імунної системи та антибіотикотерапії , що пояснює рецидиви інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит.
Існує кілька факторів, що сприяють гострому пієлонефриту. В першу чергу варто згадати про функціональні зміни, які можуть викликати обструкцію відтоку сечі або полегшити попадання збудників у сечовий міхур. Сюди відносяться: вроджені дефекти, коротка уретра у жінок, статевий акт, пухлини, стриктури, каміння в нирках, гіпертрофія передміхурової залози, неврологічні ураження сечового міхура та сфінктерів (розщеплення хребта, розсіяний склероз). Також варто згадати про неповне спорожнення сечового міхура та кататеризацію. Під час введення катетера бактерії можуть потрапити до сечового міхура внутрішньопросвітно або через контакт із зовнішньою поверхнею. Сечовідні стенти або дренажні процедури (наприклад, нефростомія ) також збільшують ризик розвитку пієлонефриту.
Які ознаки гострого пієлонефриту ?
Захворювання зазвичай починається стрімко, симптоми швидко розвиваються протягом кількох годин чи доби. Пієлонефрит може викликати нездужання, нудоту, блювання, хворобливе сечовипускання та біль у животі, односторонній або двосторонній, який іррадіює у спину. Початок лихоманки варіабельний, але зазвичай викликає сильний озноб і пов'язаний з поганим загальним самопочуттям (втомлюваність, слабкість, анорексія та ін.).
Пієлонефрит часто поєднується з симптомами інфекції нижніх сечовивідних шляхів, такими як часте сечовипускання, гематурія або дизурія (відходження сечі важко, що не обов'язково супроводжується болем). Бактеріологічне дослідження сечі необхідне для підтвердження діагнозу інфекції. Сеча каламутна через присутність клітин чи бактерій. У хворих на гострий пієлонефрит часто виникають болі в спині, на рівні однієї або обох нирок.
Що робити?
Якщо вам довелося зіткнутися з вищеописаними симптомами, варто звернутися на консультацію до уролога МЦ «Боголюби» для діагностики та призначення дієвого лікування. Зазвичай хворих на гострий пієлонефрит без ознак септицемії лікують антибіотиками. У більшості випадків інфекційний агент гине протягом 14 днів антибіотикотерапії, проте тривалість лікування може змінюватись в залежності від тяжкості клінічної картини хворого.
