Оофорит - запалення яєчника, рідко зустрічається саме по собі. Зазвичай це захворювання йде в тандемі з іншими запальними процесами в репродуктивній системі жінки. Найчастіше оофорит проявляється на тлі хронічної бактеріальної та вірусної інфекції, при неконтрольованому рості умовно-патогенної флори.
Інфекційний агент, який зумовлює запальний процес, «добирається» до яєчників висхідними шляхами з піхви і шийки матки. Точний механізм цих шляхів до кінця ще не вивчений. Однак відомо, що певну роль тут відіграє порушення бар'єрної функції слизової через гормональний дисбаланс. Захворювання, що передаються статевим шляхом, змінюють склад піхвового середовища і патогенна флора прямує до яєчників.
Класифікують оофорит на односторонній і двохсторонній, а також - гострий, підгострий і хронічний. Існує й інша класифікація захворювання: на паротитний і аутоімунний оофорит. Паротитний тип характерний для дорослих жінок, які хворіють на паротит. А аутоімунний - для підлітків і пацієнток з первинною яєчникової недостатністю.
До факторів ризику відносяться:
- переохолодження;
- хронічні інфекції статевої сфери;
- ендокринні захворювання;
- куріння;
- перевтома і стрес, недосипання;
- багато статевих партнерів.
Ознаки та ускладнення
Симптоми захворювання залежать від його форми. При гострому перебізі оофорит характеризується різким болем внизу живота, що віддає в пах, гнійними вагінальними виділеннями, лихоманкою, головними і м'язовими болями, ускладненим сечовипусканням.
Якщо не вжити ніяких терапевтичних заходів, то гостра форма перетікає в хронічну. В такому випадку біль стає ниючий і тупий, посилюється після перевтоми, стресу або після статевого акту. Відзначаються збої в менструальному циклі, що пояснюється порушенням гормональної функції запаленого яєчника.
До числа тяжких ускладнень оофориту відносяться:
- диспареунія;
- абсцес яєчника;
- трубна непрохідність;
- сепсис (при розриві абсцесу).
Діагностика
Оскільки провідні симптоми захворювання нагадують клінічну картину багатьох абдомінальних запалень, то діагностика оофориту представляє певні складнощі. Лабораторні тести включають загальний аналіз крові, С-реактивний білок, TORCH- інфекції і тест на вагітність, загальний аналіз сечі.
Обов'язково показані: гінекологічний огляд, мазок на мікрофлору піхви і УЗД органів малого таза. Головний метод діагностики оофориту - лапароскопічний. Камера ендоскопу дозволяє гінекологу побачити тканину яєчника і визначити ступінь запалення.
Фахівці МЦ «Боголюби» акцентують увагу на тому, що ранняя діагностика оофориту надзвичайно важлива через потенційну загрозу безпліддя, хронічні болі в малому тазу і позаматкову вагітність.
Лікування
Терапевтичну тактику визначає первинна інфекція. Залежно від збудника пропонується фармпрепарат. Зазвичай це антибіотики, які доповнюються імуностимуляторами, протизапальними і знеболюючими засобами.
Фармакологічного лікування при хронічному оофориті може бути недостатньо. Часто така форма захворювання пов'язана із запаленнями маткових труб і гнійними пухлинами придатків. У таких ситуаціях єдиним виходом є видалення яєчника і частини маткової труби.
Складність лікування оофориту полягає в тому, щоб зберегти функції хворого яєчника, що особливо актуально для пацієнток, які планують вагітність в майбутньому.
Профілактика
Попередити запалення яєчників можна, дотримуючись нескладних профілактичних заходів. Користуйтеся презервативами, виключіть безладні статеві зв'язки, не переохолоджуйтеся, намагайтеся дотримуватися інтимної гігієни, контролюйте фізичні навантаження. Профілактичний огляд у гінеколога слід проходити не рідше, ніж раз на рік.
