Печінкові кісти представляють собою невеликі кишені або порожнини, заповнені рідиною або іншим органічним матеріалом, локалізовані в межах органу. У більшості випадків ці утворення не є серйозною причиною для занепокоєння, оскільки рідко впливають на функціональні можливості печінки. Однак існують також і патологічні кісти, поява яких служить сигналом більш-менш серйозних захворювань.
Класифікація печінкових кіст
Кісти печінки можуть бути одиничними, множинними, простими (округлої форми, добре окреслені) або складними (не округлої форми, без чітких меж чітко).
Прості печінкові кісти - найбільш поширені. Це доброякісні утворення, наповнені рідиною, що не викликають будь-яких клінічних проявів. Причини, які призводять до їх появи, невідомі, але багато вчених вважають, що вони є результатом вроджених аномалій, які виникли під час внутрішньоутробного розвитку жовчних протоків.
Прості кісти не є небезпечними, і, отже, немає необхідності в їх видаленні. Якщо ж вони характеризуються значним об’ємом, то рекомендується періодично їх контролювати, щоб перевірити, чи не ростуть вони. Якщо ці кісти викликають занепокоєння, то доцільно оцінити їх можливе видалення (аспірація рідини, резекція і т.д.)
Гидатидні кісти обумовлені розвитком в печінці зернистого ехінококу. Захворювання протягом тривалого періоду часу може залишатися безсимптомним. Ці кісти, як правило, виявляються випадково, при ультразвуковому контролі або рентгені. У деяких випадках саме ці кісти викликають свербіння, кропив'янку і болі в правому підребер'ї. Якщо кіста дуже об'ємна або розвивається спереду, то при пальпації вона визначається як кругле здуття.
Полікістоз печінки характеризується наявністю численних кістозних утворень. У 50% пацієнтів з цим діагнозом спостерігається також кістозне ураження нирок. Захворювання може викликати функціональні порушення печінки.
Хвороба Каролі - рідкісна вроджена патологія, що супроводжується присутністю множинних кіст у жовчних протоках. Хвороба несе високий ризик виникнення холоангіокарціноми.
Діагноз печінкових кіст підтверджується УЗД та імунологічними дослідженнями. Якщо є підозра на паразитарне кістозне утворення, то необхідно провести серологічні дослідження крові.
Зростання кіст часто веде до таких проявів, як відрижка, нудота, безпідставне почуття ситості, діарея, що підсилюється при фізичному навантаженні, біль в правому боці. Пацієнта також турбує слабкість, задишка, знижений апетит і підвищена пітливість. Запальний процес кісти характеризується лихоманкою, ознобом і посиленням больових відчуттів.
Що робити?
Якщо пацієнт зіткнувся з непаразитарною кістою маленького розміру, то в цьому випадку досить регулярно спостерігатися у лікаря-гастроентеролога і дотримуватися здорової дієти, яка виключає з меню смажене, жирне, солоне і копчене. Слід давати перевагу свіжим овочам і фруктам, кисломолочним продуктам.
Медикаментозне лікування кісти має сенс в разі її паразитарного походження. При цьому призначаються антигельмінтики, анальгетики, протиблювотні препарати, гепатопротектори та імуномодулятори. Для усунення явищ кишкової диспепсії застосовуються пробіотики і ферментні препарати.
Хірургічне втручання показане в разі розвитку таких ускладнень:
- розрив кісти;
- нагноєння;
- кровотеча;
- механічна жовтяниця;
- великі розміри кісти (понад 5 - 10 см ) з вираженою симптоматикою (сильні болі, значна втрата ваги).
У МЦ «Боголюби» печінкові кісти видаляються шляхом лапароскопічної операції, яка найменш травматична і забезпечує хворому не тільки короткий відновний період, а й косметичний ефект. Вибрати кращий метод позбавлення від проблеми Вам може допомогти тільки фахівець.
