Пупкова грижа — це випинання органів черевної порожнини або їхніх частин назовні через слабке місце у сполучній тканині навколо пупка. У деяких випадках грижа може бути помітною лише при підвищенні тиску в черевній порожнині, наприклад, під час кашлю або піднімання важких предметів.
Як утворюється пупкова грижа?
Під час вагітності пуповина забезпечує ембріон поживними речовинами. Вона з’єднується з отвором у черевній стінці, який зазвичай загоюється після народження, закриваючи цей отвір. У новонароджених таке закриття іноді відбувається із запізненням, і це слабке місце може призвести до розвитку пупкової грижі. Це часто трапляється при підвищенні внутрішньочеревного тиску, наприклад через крик або сильний кашель.
Недоношені діти мають підвищений ризик розвитку пупкової грижі. Пупкові грижі також зустрічаються у дорослих при тривалому підвищенню внутрішньочеревного тиску, наприклад, через ожиріння, вагітність або асцит.
Як діагностують пупкову грижу?
Пупкову грижу зазвичай можна побачити зовні, коли пацієнт перебуває у вертикальному положенні. За потреби лікар намагається вправити вміст грижового мішка в черевну порожнину, коли пацієнт лежить. Також можна пропальпувати розмір грижового дефекту. Якщо діагноз неясний, особливо у пацієнтів із вираженим ожирінням, лікар застосовує УЗД, комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію.
Як лікується пупкова грижа?
У дітей защемлення сегментів кишківника в грижовому мішку трапляється вкрай рідко. До того ж до півтора року пупкова грижа закривається самостійно. В окремих випадках пупкова грижа може зменшитися або повністю закритися до п’яти років. Саме тому за нею спостерігають протягом перших трьох років життя. Однак якщо відбувається защемлення сегментів кишківника або якщо грижа не закривається навіть після трьох років, потрібне хірургічне втручання.
У підлітків і дорослих защемлення сегментів кишківника трапляється частіше, що може бути небезпечним для життя. Тому пупкові грижі здебільшого лікуються хірургічним шляхом, і лише невеликі пупкові грижі, що виникають під час вагітності, часто регресують після пологів без подальшого втручання. Операції, як правило, проводять під загальним наркозом. У МЦ «Боголюби» пупкові грижі можуть бути усунені відкритим хірургічним методом або лапароскопічно.
Під час лапароскопічної операції з приводу пупкової грижі ендоскоп вводять через невеликі розрізи в боковій черевній стінці. Через ці ж розрізи можуть вводитися й інші інструменти для закриття грижі. Це мінімально інвазивна операція. Крім того, для додаткової стабільності в черевну стінку вшивається синтетична сітка.
Під час відкритої операції грижовий мішок вправляють назад у черевну порожнину через невеликий розріз у черевній стінці, після чого краї грижі зшивають разом, закриваючи грижовий дефект. Якщо пупкові грижі виникають повторно або якщо пупкова грижа дуже велика, також вшивається сітка.
Чого очікувати після операції?
Невелика набряклість навколо розрізу та синюшність шкіри є нормальними явищами. Щоб запобігти повторному утворенню грижі, слід уникати піднімання важких предметів, нахилів і поворотів протягом кількох тижнів. Залежно від стану пацієнта лікар визначає, коли і за яких умов можна повернутися до роботи. Обов’язково зверніться до лікаря, якщо з’являться такі симптоми: підвищення температури, сильний біль у животі, слабкість, набряк, кровотеча, нудота та/або блювання, задишка, неможливість сечовипускання або випорожнення кишківника.
Як знизити ризик пупкової грижі?
Слід уникати ситуацій, що спричиняють високий тиск у черевній порожнині, наприклад під час піднімання важких предметів, оскільки це значно навантажує м’язи черевної стінки. Крім того, значна зайва вага підвищує внутрішньочеревний тиск і в поєднанні з відповідною слабкістю сполучної тканини може призвести до пупкової грижі. Тому доцільно підтримувати нормальну масу тіла за допомогою збалансованого харчування та регулярної фізичної активності.
