Як і передбачає сам термін, коротка вуздечка - це анатомічна особливість, при якій вуздечка крайньої плоті є вкороченою в порівнянні з нормою. Дана умова може призвести до диспареунії (біль при статевому акті), дискомфорту під час ерекції, передчасної еякуляції.
Перш ніж продовжити обговорення проблем короткої вуздечки, слід нагадати, що ж це таке. Вуздечка статевого члена являє собою тонку пластинку, яка з'єднує головку з крайньою плоттю. Це особливо чутлива ерогенна зона. Коли статевий член ерегований, вуздечка відіграє певну роль у сексуальній динаміці: вона обмежує здуття крайньої плоті, що забезпечує правильне ковзання останньої по голівці статевого члена; завдяки багатій іннервації ця область дозволяє відчувати задоволення під час статевого акту або відчувати біль, якщо член піддається насильницької механіці.
Коротка вуздечка ускладнює оголення головки і нормальне ковзання крайньої плоті. Більш того, в подібних ситуаціях ймовірність самовільного розриву самої вуздечки збільшується, що веде до кровотечі. А повторювані мікротравми під час статевого акту відповідають за рубцювання крайньої плоті. При занадто короткій вуздечці також можливий вигин головки статевого члена вниз.
Коротка вуздечка лякає багатьох чоловіків, оскільки створює значні психологічні проблеми в сексуальній сфері. При даному стані пацієнт повинен пройти андрологічне обстеження, після якого йому буде рекомендована френулотомія або френулопластика.
Френулотомія - операція, сенс якої полягає в перерізанні вуздечки крайньої плоті, після чого краї розрізу зашивають. Інший тип втручання, якому дають перевагу фахівці МЦ «Боголюби», - це френулопластика, класична процедура якої включає в себе:
- розсічення вуздечки статевого члена. Розріз може бути поперечним Z-подібним або Y-подібним;
- ремоделювання вуздечки статевого члена;
- накладення швів в поздовжньому напрямку;
- накладення захисної пов'язки на статевий член.
Тривалість процедури становить від 15 до 30 хвилин.
Вибір між загальною і місцевою анестезією залишається за хірургом, який виконує втручання. На цей вибір впливають такі фактори, як складність ремоделювання та вік пацієнта.
Завдяки френулопластиці у пацієнта вуздечка набуває нормального розміру і повністю відновлюється функціональність члена.
Підготовка до френулопластики
Френулопластика вимагає спеціальної підготовки, яка складається з: аналізів крові, сечі і ЕКГ, які використовуються для оцінки стану здоров'я пацієнта, його готовності до хірургічних маніпуляцій. Лікар, який проводить френулопластику, повинен бути проінформований пацієнтом щодо алергії на седативні засоби, анестетики та інші ліки, наявності серцевих і хронічних захворювань. Це фундаментальні відомості необхідні для успішного проведення маніпуляції.
Передопераційні інструкції для майбутніх пацієнтів включають в себе ряд вимог. Так, наприклад, в обов'язковому порядку припиняється прийом всіх тих лікарських препаратів, які здатні змінити нормальний процес коагуляції (аспірин, варфірін і т.п.), так як вони можуть викликати серйозну втрату крові.
Пацієнт повинен кинути курити, так як сигаретний дим збільшує ризик інфекцій, що виникають в результаті хірургічних розрізів, крім того він змінює приплив крові до шкіри і уповільнює загоєння вищезазначених розрізів. На думку експертів, курці повинні почати утримання від куріння як мінімум за 2 тижні до операції та продовжувати ще 2 тижні після втручання.
Останній прийом їжі перед френулопластикою - це вечеря за день до операції. Повне утримання від їжі - не менше 8 годин.
Післяопераційний етап
Перші кілька годин після операції збігаються з появою і поступовим збільшенням больового відчуття в статевому члені. Цей біль - нормальний наслідок операції, він зникає протягом 1-2 днів. Анатомічна область операції може бути набряклою, що триває 2-3 дні. Іноді набряк супроводжується появою невеликих бульбашок біля швів, але це теж ознаки тимчасового характеру. Шви знімають через 7-10 днів після накладення.
Після френулопластики, для успішної реабілітації, пацієнт повинен, принаймні, на 3 тижні відмовитися від сексуальної активності, мастурбації та уникати фізичних навантажень. Через 6 тижнів можна вважати, що пацієнт повністю видужав.
