Близько одного відсотка чоловічого населення планети страждає від патологічного стану, який проявляється у вигляді зігнутості пеніса і називається хворобою Пейроні. Захворювання отримало назву на честь французького хірурга Франсуа де ла Пейроні, який у 1743 році вперше описав патологію.
Що стосується зігнутості пеніса, то його направлення може бути в різних напрямках: вгору, вниз, вправо, вліво. При цьому у чоловіка з'являються болючі відчуття, іноді такі сильні, що унеможливлюють нормальну сексуальну активність.
Хвороба Пейроні вражає в першу чергу дорослих чоловіків. Найвищий відсоток захворюваності (близько 7%) відзначається у пацієнтів старше 50 років. В кавернозних тілах члена формуються ділянки фіброзної рубцевої тканини, що знижує природну еластичність білкової оболонки. А простіше кажучи, захворювання є результатом втрати гнучкості з боку статевого члена.
Що ж визначає формування фіброзної рубцевої тканини? На це питання до сих пір немає однозначної відповіді. Вчені припускають, що хвороба Пейроні має травматичне походження. Травму члена чоловік може отримати під час статевого акту або фізичних вправ. Однак деякі пацієнти, які страждають від хвороби Пейроні, ніколи не травмували пеніс, що ставить під сумнів травматичну теорію виникнення захворювання.
Фактори ризику
Існує генетична схильність до захворювання. Пацієнти з проблемами сполучної тканини також схильні до хвороби Пейроні. Фактором ризику, як згадувалося вище, є вік. У літніх чоловіків сполучна тканина білкової оболонки легше піддається змінам. І у чоловіків, які палять, хвороба Пейроні зустрічається частіше, ніж у тих, які не зловживають цигарками.
Ознаки хвороби Пейроні
Хвороба Пейроні може проявлятися раптово або поступово. Провідна ознака - пеніс під час ерекції викривляється. Фіброзні зміни в пенісі відчутні на дотик, вони можуть проявлятися у вигляді жорсткої пластини або кластера дуже щільної консистенції.
Пацієнти відчувають біль, як в стані ерекції, так і в стані спокою. Інтенсивність больових відчуттів залежить від ступеня фіброзних змін. Виникають проблеми з ерекцією, чоловік не в змозі її підтримувати.
У багатьох пацієнтів хворобливі відчуття пом'якшуються через 12-24 місяці, хоча і фіброзно-рубцевий вузлик відчутний як зазвичай. Спонтанне поліпшення (без лікування) можливе, але воно стосується небагатьох пацієнтів.
Діагностика хвороби Пейроні
Діагностика захворювання труднощів не представляє. Для правильного визначення діагнозу досить простого фізичного обстеження. УЗД статевого члена потрібно для того, щоб переконається в тому, що має місце порушення кровотоку кавернозних тіл і отримати чіткі координати та розміри фіброзно-рубцевої агломерації.
Коли звернутися до лікаря?
Вигнутість пеніса і проблеми з ерекцією ведуть до двох типів ускладнень: фізичним і психологічним. У пацієнтів з хворобою Пейроні відзначаються часті депресивні стани.
Якщо кривизна члена стає очевидною, і вона пов'язана з болісними відчуттями або еректильною дисфункцією, необхідно йти на прийом до лікаря-уролога.
Лікування хвороби Пейроні
Препарати, що використовуються для лікування, вводяться ін'єкційно безпосередньо в статевий член: верапаміл, інтерферон, коллагеназа. Тривалість лікування залежить від результатів, досягнутих терапією. Хірургічне втручання рекомендовано тоді, коли кривизна статевого члена явно вираженою і унеможливлює статеве життя.
