Стригучий лишай - інфекція шкіри, яка викликається грибками - дерматофітами. При цьому вражається не тільки епідерміс, але й придатки шкіри - волосся і нігті. Від захворювання страждають не лише люди, але і тварини - собаки, коти, гризуни.
Дерматофіти спочатку живуть на нашій шкірі та при нормальних умовах не викликають ніяких проблем, тому що їхнє поширення контролюється імунним захистом. Але якщо імунний статус знижується, створюються сприятливі умови для мікроорганізмів, вони починають надмірно рости і розмножуватися.
Грибками, які найбільш часто провокують розвиток стригучого лишаю, є трихофітон рубрум і мікроспорум каніс. Ними легко заразиться при прямому контакті та через предмети, якими користувався хворий. Також стригучий лишай передається інфікованими тваринами, домашніми або дикими. У рідких випадках дерматофітоз поширюється через забруднений грунт.
Інкубаційний період захворювання 5-12 днів.
Фактори ризику
Розквіт» стригучого лишаю перепадає на кінець весни - початок літа, період найвищих температур і вологості, що сприяє підвищеному потовиділенню. Зростання грибкової інфекції пов'язане зі змінами рівнів кислотності (рН) шкіри, недостатньою гігієною і зайвою зволоженість окремих ділянок тіла. Це може бути результатом носіння щільного і погано проникного для повітря одягу.
Додаткові фактори ризику щодо дерматофітозів:
- антибіотикотерапія;
- тривале застосування кортикостероїдних гормонів;
- хіміотерапія;
- низькокалорійні дієти;
- діабет.
Захворювання зустрічається з однаковою частотою, як у чоловіків, так і у жінок. Однак більш схильні до ризику діти, заводчики собак і кішок, працівники ветеринарних клінік, пацієнти з імунодепресивними станами, особи, що займаються контактними видами спорту (боротьба, регбі тощо).
Симптоми стригучого лишаю
Стригучий лишай характеризується появою специфічних кільцеподібних плям. Еволюцію уражень можна назвати відцентровою. Спочатку з’являється невеликий диск, який з часом розширюється, як кола на воді. Центр уражения стає світло-рожевим, а краї - червоними, з рельєфом.
Концентричні кола відокремлюються один від одного здоровими ділянками шкіри, їх діаметр досягає 3-4 см. Згодом кільця зливаються, викликаючи великі уражені ділянки. Якщо пацієнт розчісує їх, спори грибка можуть поширитися по всьому тілу.
Стригучий лишай викликає свербіння, шкіра стає сухою і лущиться. В окремих випадках спостерігаються лускаті бляшки з папулами і везикулами, гнійні або хронічні гранулематозні форми.
Діагностика
Діагностика захворювання базується на клінічних проявах висипань і лабораторному дослідженні зразків ураженої тканини. Диференціальний діагноз необхідний по відношенню до контактної екземи, нумулярного дерматиту, оперізуючого лишаю, псоріазу, себорейного дерматиту і вторинного сифілісу.
Слід мати на увазі, що якщо пацієнт самостійно застосовував кортикостероїдні мазі, то це може спотворити справжню клінічну картину хвороби.
Терапія і профілактика
Найбільшу складність для лікування представляють форми, викликані трихофітоном рубрум, у пацієнтів зі зниженим імунітетом.
Терапія залежить від ступеня клінічних проявів, і включає використання антимікотичних препаратів. Це може бути протигрибковий крем або лосьйон (клотримазол, кетоконазол). В окремих випадках дерматолог призначає пероральні препарати (тербінафін, ітраконазол). Самостійно призначати собі лікування не слід, так як це може призвести до затруднення діагностики захворювання і переходом його в хронічну форму. Якщо Ви зіткнулися з проблемою стригучого лишаю, у Вас виникли питання або сумніви, Ви можете звернутися за допомогою до дерматолога МЦ «Боголюби».
Корисними заходами для профілактики дерматофітозів є дотримання належної гігієни, носіння вільного одягу з дихаючих тканин, уникнення користування чужими особистими речами. А якщо у Вашого домашнього улюбленця проявилися ознаки хвороби, негайно зверніться до ветеринарного лікаря.
