Нерідко в гінекологічній практиці зустрічається така патологія як урогенітальна нориця (фістула). Виникає вона через травми органів сечостатевої системи при пологах, гінекологічних та акушерських операціях. Іноді до цього призводять вогнепальні поранення, побутові травми, термічний, радіаційний або хімічний опік.
Класифікують урогенітальні нориці в залежності від того, які саме органи залучаються до процесу, на:
- уретро-вагінальні;
- міхурово-генітальні;
- сечовивідні-генітальні;
- комбіновані.
Більше половини урогенітальних нориць відносяться до міхурово-генітальних.
Найпоширеніша травма, яка веде до міхурово-вагінальної нориці - це пошкодження сечових шляхів під час акушерсько-гінекологічних операцій.
Симптоми
При міхурово-вагінальних норицях відзначається постійне підтікання сечі з піхви. Якщо це викликане травмою сечового міхура, то підтікання не з'являється відразу ж після травмуючого події. Якщо причиною є трофічні зміни в стінці сечового міхура, то поява симптому може бути відстроченою.
Дуже важливо визначити чи має місце сечовипускання, чи сеча самостійно постійно підтікає. Ця ознака дає можливість дати оцінку діаметрові свища. При точкових фістулах мимовільне сечовипускання зберігається.
Якщо захворювання прогресує, то в області піхви і сечового міхура з'являються больові відчуття, що віддають у поперек. А через підтікання сечі у пацієнток часто виникають психоемоційні проблеми.
Запалені міхурово-вагінальні фістули утворюються при гнійно-запальних процесах внутрішніх статевих органів. На відміну від нориць травматичної природи, загальне самопочуття пацієнтки різко погіршується через інтоксикацію. Температура тіла підвищується.
Ускладнення
Урогенітальні нориці не можна залишати без уваги, оскільки вони не тільки негативно впливають на якість повсякденного життя, але й загрожують розвитком ускладнень: хронічного циститу і уретриту; кольпіту; вагінозу; ендометриту; аднекситу; сальпінгіту.
Діагностика
Для точного визначення діагнозу лікар ретельно збирає анамнез, аналізує клінічний перебіг хвороби і дані огляду пацієнтки. Складнощі виникають в разі, коли нориці розміщуються високо і відкриваються в рубцово-зміненому зводі піхви.
Необхідні дані УЗД органів малого таза і нирок, гістероскопії, цистоскопії, іноді - КТ. При своєчасній діагностиці захворювання шанси на успішний результат істотно підвищуються.
Лікування урогенітальних нориць
Статистичні дані свідчать, що у 3% хворих урогенітальні фістули рубцюються самостійно. Однак слід зазначити, що це характерно лише для нориць невеликого розміру. Для їхнього лікування буває досить консервативної терапії: установки катетера, промивання антисептичними розчинами, застосування мазевих вагінальних тампонів, антибіотиків і уросептиков.
Більшість міхурово-вагінальних фістул потребує оперативного втручання. При виборі терапевтичної тактики обов'язково береться до уваги стан тканин, які оточують фістулу. Якщо вони здорові, то операція призначається негайно. У разі запалення втручання відкладається до тих пір поки процес не затихне.
У МЦ «Боголюби» операція здійснюється малоінвазивним - лапароскопічним доступом. При такому способі добре візуалізуються краї фістули, що важливо для акуратного накладення ендоскопічних швів.
Після операції в сечовий міхур встановлюється катетер на 2 тижні.
У реабілітаційний період, з метою зменшення ризику післяопераційних ускладнень, призначаються антибіотики. Категорично забороняється займатися активною фізичною діяльністю, приймати ванну, відвідувати басейн терміном не менше місяця. Також рекомендується в цей період пити до 2 літрів рідини в день.
Планувати вагітність після операції з приводу урогенітальної нориці потрібно не раніше, ніж через півтора року. Вагітним, які мали в анамнезі дане захворювання, рекомендований кесарів розтин.
