Неправильне дотримання післяопераційного режиму, надмірні фізичні навантаження, невиконання рекомендацій лікаря – це лише деякі з причин виникнення післяопераційних ускладнень. Одним з таких ускладнень є грижа, яку називають вентральною або рубцевою, адже вона виникає на місці післяопераційного рубця. За статистикою, вентральна грижа з’являється у 15–17% прооперованих людей. Що робити, якщо після операції з’явилося випинання, і як його позбутися, розповідає лікар-хірург МЦ «Боголюби» Олександр Масіков.
Що таке вентральна кила?
Кила (грижа) – це випинання на черевній стінці, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м'язовому шарі передньої стінки живота.
Зокрема, вентральні кили – це кили, що виникають у ділянці післяопераційного рубця. Їх іноді так і називають – рубцевими.
Вентральна грижа може утворюватися у різний час. У декого вона з'являється через кілька тижнів після операції. В інших випадках – розвивається протягом місяців.
Невелике випинання може проявлятися під час підвищення внутрішньочеревного тиску, при фізичному навантаженні і напруженні, але коли людина розслаблена і знаходиться в горизонтальному положенні, дефект може бути непомітним.
У яких випадках найчастіше виникають вентральні кили? Чому це відбувається?
Вентральна кила може виникнути після будь-якого оперативного втручання на черевній порожнині. Ризик її утворення підвищує важкість перебігу хвороби, а також супутні захворювання.
Основними факторами, що призводять до появи вентральної кили, є зниження рівня білка в крові, а також дефіцит VIII фактора згортання крові, ожиріння, перитоніт, астма та інші захворювання органів дихання (оскільки вони призводять до постійного значного навантаження на передню черевну стінку).
Вагому роль в утворенні вентральних кил відіграє прийом деяких медикаментів (зокрема, тривала терапія стероїдними гормонами). Крім того, повторні операції та інфекції в ділянці післяопераційної рани також значно збільшують ймовірність появи рубцевої грижі.
Велика частина вентральних кил виникає на тлі порушення післяопераційного режиму і недотримання рекомендацій лікаря (підняття тягарів, надмірне фізичне навантаження, недотримання дієти, неправильне носіння бандажа тощо).
Як лікують вентральні грижі?
Вентральну килу лікують тільки хірургічно, при чому операція повинна бути проведена якомога раніше. Щодо методу хірургічного лікування кили, то його вибір залежить від багатьох факторів, зокрема, від розміру, локалізації та симптоматики кили.
Маленькі грижі часто є болючими і мають високий ризик защемлення, що є невідкладним станом і потребує оперативного лікування в найкоротші терміни. Защемлену килу протягом перших кількох годин можна спробувати обережно вправити в черевну порожнину. Однак безпечно вправити защемлену килу не завжди можливо. У разі ж вдалої спроби операція проводиться в плановому порядку, але не раніше, ніж через добу від часу її вправлення.
Великі грижі рідше защемлюються, проте більше турбують своїм зовнішнім виглядом і нерідко суттєво обмежують людину в рухах. У такому разі операцію також не варто відкладати.
Що відбувається під час операції?
У ході операції грижовий мішок виділяється з оточуючих тканин, розсікається, його вміст вправляється в черевну порожнину. Якщо грижові ворота (тобто сам отвір, через який кила виходить з черевної порожнини) мають розмір не більше двох сантиметрів, то вони зазвичай ушиваються спеціальним швом з накладанням країв рани один наверх іншого (утворенням так званої дублікарутри).
Якщо ж грижові ворота більші, ніж 2 см, то в більшості випадків для укріплення шва використовується синтетичний сітчатий імплант, який поміщається під м’язами черевної стінки та забезпечує формування міцного рубця, що своєю чергою зменшує ризик рецидиву кили, тобто повторного її утворення в тому ж місці.
Чи можна позбутися вентральної кили без розрізання живота?
Можна із мінімальними розрізами. У деяких випадках вдаються до малоінвазивної методики, або лапароскопії. Її успішно застосовують для лікування відносно невеликих вентральних гриж за умови відсутності значного злукового процесу в черевній порожнині.
У даному випадку операція виконується із внутрішньої сторони на закритій черевній порожнині за допомогою спеціальних інструментів, введених через маленькі розрізи в бокових стінках живота. Грижовий вміст поетапно звільняється від злук і вправляється в черевну порожнину, а грижові ворота закриваються спеціальною легкою багатошаровою сіткою.
З одного боку така сітка вкрита речовиною, котра запобігає її зростанню із кишківником, іншою ж стороною вона щільно прилягає до черевної стінки та фіксується спеціальним пристроєм.
Ця методика є найсучаснішою та найбільш високотехнологічною. А головне, вона є найменш болісною для пацієнта і дозволяє в найкоротші терміни відновитись після операції та повернутись до звичного життя.
Скільки часу триває реабілітація після операції?
Через дві доби після лапароскопічної операції пацієнт може повертатися додому. Упродовж чотирьох тижнів йому не рекомендовано піднімати вантажі понад 5 кг, потрібно утриматися від фізичних навантажень, а також не відвідувати сауну і басейн. Після хірургічного лікування вентральної кили необхідно впродовж місяця носити бандаж. За цей час імплантат остаточно зафіксується організмі.
