Гідронефроз - патологія нирок, яка характеризується розширенням внутрішньої порожнини органу і погіршенням його роботи, через порушення сечового відтоку. Гідронефороз ще називають гідронефоротичною трансформацією нирки.
Захворювання поділяють на первинний і вторинний гідронефроз. Первинний або вроджений - виникає у плода ще в материнській утробі, він має генетичну природу. Вторинний гідронефроз - це ускладнення якоїсь основної патології.
Причини
Причини гідронефрозу можуть бути пов'язані із захворюваннями, що супроводжуються здавленням сечоводів, їх викривленням і перекручуванням; порушенням іннервації сечового міхура; зрощення крайньої плоті; гіпотонією або атонією сечоводу і т.п.
Незалежно від причини хвороби, здатність виробляти сечу нирками і вторинне поглинання з неї певних речовин збережені. Однак процес вироблення значно випереджає поглинання.
Гідронефроз має три стадії розвитку:
- 1-ша стадія (нирка трохи розширюється);
- 2-я стадія (нирка розширюється настільки, що стоншується тканину органу);
- 3-тя стадія (тканина нирки різко атрофується до тонкостінного мішка).
Симптоми
Особливість хвороби в тому, що тривалий час вона має абсолютно безсимптомний перебіг. Виявитися гідронефроз може випадково при медогляді, травмі або приєднанні інфекційного агенту. Характерних ознак захворювання не має.
До числа загальних симптомів гідронефрозу відносяться: ниючі болі у попереку; зменшений об'єм сечі при сечовипусканні перед нападом і збільшений - після нього; наявність крові в сечі; при наявності інфекції - підвищення температури.
При односторонньому гідронефрозі недостатню роботу ураженої нирки компенсує здоровий орган, (і пацієнт про хворобу не підозрює). При двосторонній формі - йде стрімкий прогрес ниркової недостатності та хворий вмирає від уремії.
Діагностика
Провідним діагностичним симптомом гідронефрозу вважаються пухлиноподібні утвори, які пальпуються в поперековій ділянці або виступають за межі підребер'я, якщо гідронефроз значний. Для підтвердження діагнозу необхідно провести ряд клінічних досліджень: бакпосів сечі, проби за Зимницьким і Нечипоренко, мікроскопічне дослідження осаду сечі, УЗД нирок, урографію, МРТ.
Уролог, оцінивши функціональний стан нирок, робить висновок про необхідність і доцільність оперативного втручання.
Лікування гідронефрозу
Терапія захворювання залежить від його причин і стадії. Початкові стадії гідронефрозу вимагають динамічного спостереження за станом хворого до 6 місяців, потім проводиться повторна діагностика.
На жаль, медикаментозна терапія може лише попереджати розвиток ускладнень, але до одужання не приводить.
Операція при гідронефрозі показана у випадках:
- обструкції сечовивідних шляхів;
- наявності каменів;
- артеріальної гіпертензії ниркової природи.
У важких випадках гідронефрозу, коли нирка не працює, рекомендована нефректомія - видалення органу. Хірурги-урологи МЦ «Боголюби» орієнтуються на малоінвазивні лапароскопічні втручання, які найбільш щадні для пацієнта. Якщо є така можливість, нефректомія може бути частковою. Лапароскопічне втручання мінімально травмує прилеглі тканини, рубці після операції практично непомітні, відсутній ризик гриж, скорочено термін реабілітації.
Ускладнення і профілактика
Ускладненнями гідронефрозу може бути: хронічна ниркова недостатність, пієлонефрит, утворення каменів, розрив гідронефротичного мішка.
У профілактичних цілях пацієнтам рекомендовано проходити раз в 6 місяців УЗД нирок і сечовивідних шляхів.
