Нефротичний синдром – це комплекс ознак ниркової патології, для якого загальною є клінічна картина, що характеризується: наявністю у сечі білка; зниженням білка у крові; появою набряку, спочатку на обличчі, потім він розповсюджується на інші частини тіла; підвищенням загального холестерину або тригліцеридів; гіперкоагуляцією крові.
Які основні ознаки?
Набряк є найхарактернішою ознакою нефротичного синдрому. Підшкірний і м'який, спочатку локалізується в періорбітальній ділянці, особливо вранці, набряк поширюється на тильну сторону стоп, пресакральну область і живіт або може стати генералізованим з асцитом і плевральним або перикардіальним випотом. Прогрес набряку можна оцінити за щоденною оцінкою маси тіла. Чим більше вона збільшується, чим більше накопичується рідина в інтерстиціальному просторі.
Темна сеча кольору чаю або кольору кока-коли – типова для нефротичного синдрому говорить про втрату еритроцитів із сечею. Наявність піни в сечі є ознакою протеїнурії. Втрата білків із сечею, особливо імуноглобулінів, може бути пов'язана з підвищеною сприйнятливістю до інфекції.
У чому причини?
Залежно від походження нефротичний синдром поділяють на первинний та вторинний. У першому випадку це прояв захворювання нирок, у другому – системних захворювань або залучення інших органів, крім нирок. До вторинних форм слід віднести:
• цукровий діабет;
• системний червоний вовчак;
• саркоїдоз;
• лейкози, лімфоми та карциноми.
Варто брати до уваги нефоротоксичність пеніцилінів, нестероїдних протизапальних препаратів; літію, а також алергенів (укуси комах, змій).
У дорослих нефротичний синдром найчастіше викликається мембранозним гломерулонефритом, за яким слідують фокальний та сегментарний гломерулосклероз. У дитячому віці нефротичний синдром частіше зустрічається у хлопчиків, тоді як у дорослому віці захворюваність між двома статями однакова.
Як лікувати?
Очевидно, що вибір терапії залежить від основного захворювання, наслідком та виявом якого є нефротичний синдром. Враховуючи складність стану, самолікування неприйнятне. Для діагностики проблеми та призначення відповідної терапевтичної стратегії варто звернутися на консультацію до уролога МЦ «Боголюби».
Як правило, лікування включає застосування сечогінних засобів, щоб зменшити набряки. Серед препаратів, які корисні для протидії протеїнурії, призначають інгібітори АПФ. Вони особливо показані у разі нефротичного синдрому, пов'язаного з гіпертонією. Будь-які зміни ліпідного обміну можна скоригувати прийомом станинів, а тромботичні ризики – антикоагулянтами.
Якщо нефротичний синдром є виразом запального або аутоімунного захворювання, пацієнту призначаються імунодепресанти та стероїдні протизапальні препарати. Необхідно дотримуватися постільного режиму, обмежити споживання рідини, дотримуватися дієти з низьким вмістом солі та ліпідів та утримуватися від препаратів, які можуть посилити ураження нирок, пов'язане з нефротичним синдромом (контрастні речовини, антибіотики та нестероїдні протизапальні засоби, такі як ібупрофен, напроксен).
Як запобігти?
Основа профілактики нефротичного синдрому – це своєчасна терапія захворювань нирок та інших хвороб, що провокують розвиток цієї патології. Також важливо унеможливити прийом фармакологічних препаратів, здатних викликати алергічні реакції.
