Звуження крайньої плоті - це класичне визначення фімозу. Але насправді, під маскою фімозу можуть ховатися куди більш серйозні порушення, ніж просто препуціальний стеноз (звуження). Не зовсім точно буде і називати фімоз хворобою, оскільки він свідчить швидше про анатомічні особливості чоловічої статевої морфології, які можуть створювати передумови для можливих ускладнень або захворювань.
При фімозі препуціальний стеноз запобігає реальному розкриттю головки статевого члена, що робить не тільки болючим статевий акт, але й просто ерекцію. При важкій формі фімозу може спостерігатися прогресивне звуження зовнішнього отвору сечовипускального каналу і чоловік пред'являє скарги на дискомфорт або біль під час сечовипускання.
Класифікація фімозу
Існує кілька типів фімозу. Вроджений фімоз: препуціальний стеноз присутній від народження. За таких обставин операція рекомендується тільки тоді, коли пацієнт скаржиться на серйозні труднощі при сечовипусканні або коли форма крайньої плоті не дає можливості для дотримання належної гігієни. Терапевтичні рекомендації щодо виправлення фімозу суперечливі. Деякі лікарі рекомендують вправу «сувій» особам з фімозом, з метою збільшення еластичності шкіри. А інші фахівці висловлюються проти препуціальної гімнастики, особливо для дітей, оскільки її вважають причиною набутого фімозу.
Набутий фімоз: іноді виникає в результаті запальних процесів в області головки та крайньої плоті (баланопостит, баланіт), бактеріальних інфекцій та препуціальной гімнастики. У цьому випадку пацієнт скаржиться на прогресуюче звуження крайньої плоті. У цьому випадку рекомендується хірургічне лікування.
Ускладнення фімозу
Як було вже згадано вище, фімоз - не хвороба, проте при його наявності пацієнт піддається ризику баланопоститу, поститу або баланіту в гострій формі через скупчення смегми і сечі. Крайня плоть стає болючою, виникає свербіж, почервоніння. Коли фімоз супроводжується короткою вуздечкою, то зазвичай пацієнт піддається обрізанню. Ускладнити фімоз може і так зване «удушення головки» або парафімоз. Парафімоз веде до набряку і некрозу препуціальних тканин. У цьому випадку хірургічне втручання необхідне для збільшення препуціального отвору.
Діагностика фімозу
Діагностика грунтується на підставі клінічних спостережень фахівця. Як правило, біопсія, або інші інвазивні тести не потрібні, крім тих випадків, коли пацієнт скаржиться на труднощі і печіння під час сечовипускання.
Як правило, вроджений фімоз - не серйозний стан, і якщо немає ускладнень, то робити операцію чи застосовувати будь-які інші види лікування не варто. Лікар може призначити пацієнтові мазі, на основі стероїдних речовин, які втираються обережними рухами, спрямованими на відкриття головки. Однак часто робити цього не треба, тому що можна погіршити стан.
У пацієнтів, які в доповненню до препуціального стенозу, показують чітку картину розладу сечовипускання, обрізання може бути ефективним вирішенням проблеми. Треба розуміти, що нездатність мочитися легко і просто веде до серйозних ускладнень на рівні нирок. Є ще один варіант лікування фімозу, крім обрізання, це розширення препуціального отвору і/або розтягнення (подовження) вуздечки.
