Наші нирки, кожна розміром приблизно з комп’ютерну мишу, здатні фільтрувати всю циркулюючу кров кожні 30 хвилин. Їхня основна функція — фільтрація надлишку рідини та продуктів обміну з крові, які потім виводяться із сечею. Нирки також виробляють гормони, що беруть участь у контролі артеріального тиску, утворенні червоних кров’яних клітин і підтриманні здоров’я кісток. Тому проблеми з нирками можуть мати негативні наслідки для всього організму. А у випадках тяжкої ниркової недостатності пацієнту зрештою може знадобитися діаліз або трансплантація нирки для збереження життя.
Хронічна хвороба нирок (ХХН) — це серйозне ураження нирок, яке призводить до втрати їхньої здатності ефективно фільтрувати кров. Захворювання називається «хронічним», тому що пошкодження органів відбувається повільно та протягом тривалого часу.
Що призводить до хронічної хвороби нирок?
Цукровий діабет — провідна причина хронічної хвороби нирок. Високий рівень цукру в крові спричиняє пошкодження ниркових кровоносних судин, настільки серйозне, що майже у кожного третього пацієнта з діабетом виникають проблеми з нирками. Артеріальна гіпертензія — друга за поширеністю причина ХХН, і вона також пов’язана з порушенням кровопостачання нирок.
До інших провокуючих станів належать: полікістоз нирок, інфекції, нефротоксичні препарати (наприклад, літій), системні та аутоімунні захворювання, стеноз ниркової артерії.
Фактори ризику ХХН: що до них належить?
Останні наукові дослідження доводять двосторонній зв’язок між захворюваннями нирок і серця. Пацієнти із серцевими захворюваннями мають вищий ризик розвитку хвороб нирок, а люди із захворюваннями нирок — вищий ризик розвитку серцево-судинних захворювань.
Наявність близького родича із захворюванням нирок підвищує ризик розвитку цієї патології й у вас. Крім того, імовірність виникнення ХХН зростає з віком.
Які ознаки та ризики ХХН?
Хронічна ниркова недостатність на ранніх стадіях майже непомітна, оскільки нирки мають дивовижну здатність компенсувати початкові ушкодження. Вони володіють достатнім запасом функціональних можливостей, щоб продовжувати адекватно працювати та забезпечувати потреби організму. Саме тому донорство нирки можливе без суттєвих обмежень для донора.
На початковій стадії ХХН єдиним способом виявити ураження органів є аналізи крові або сечі. У міру прогресування захворювання можуть з’являтися перші симптоми, найчастіше у вигляді набряків.
Набряки можуть виникати на ногах, стопах або щиколотках, але рідше — на руках чи обличчі.
Ознаки запущеної хронічної хвороби нирок включають: біль у грудях, сухість шкіри, постійну втому, головний біль, збільшення об’єму сечі або, рідше, його зменшення, піну в сечі (через наявність білка), втрату апетиту, м’язові судоми, нудоту та блювання, задишку, порушення сну, втрату ваги.
У пацієнтів із хронічною хворобою нирок також можуть розвиватися анемія, захворювання кісток і послаблення імунітету. Загалом вони стають більш вразливими до серцево-судинних захворювань. Природним наслідком хронічної хвороби нирок є хронічна ниркова недостатність, тобто прогресуюча та незворотна втрата функції нирок.
Що робити?
Рання діагностика та своєчасне лікування можуть суттєво вплинути на прогноз, не лише зберігаючи залишкову функцію нирок, а й сприяючи профілактиці серцево-судинних захворювань. Для профілактики ХХН фахівці МЦ «Боголюби» рекомендують дотримуватися трьох головних правил харчування: скоротити споживання солі; зменшити кількість білка в раціоні та ретельно підходити до його вибору; надавати перевагу продуктам із низьким вмістом фосфору. При хронічній хворобі нирок фосфор має тенденцію накопичуватися в крові, що, на жаль, призводить до вимивання кальцію з кісток, роблячи їх тоншими, крихкішими та більш схильними до переломів.
Кількість переглядів: 303
