Гіперплазія ендометрію – підступне захворювання, яке не викликає больових відчуттів і може розвиватися у жінок у будь-якому віці. Чому виникає гіперплазія ендометрію, хто у групі ризику і як потрібно лікувати це захворювання, розповідає лікар акушер-гінеколог МЦ «Боголюби» Ореста Марищук.
Що таке гіперплазія ендометрію і чому вона виникає?
Гіперплазія ендометрію – надмірна проліферація (тобто наростання) слизової оболонки матки (ендометрію) або місцева зміна його під впливом певних чинників.
Патогенетично гіперплазія поділяється на гормонально-залежну та гормонально-незалежну.
Фактором, який у більшості випадків призводить до гіперплазії, є гормональні порушення в організмі, а саме гіперестрогенія (надмірна кількість естрогену при відсутності прогестерону).
Гормонально-незалежна гіперплазія, як правило, розвивається у постменопаузі. У такому випадку часто діагностують атипові зміни ендометрію.
Зауважу, що гіперплазія ендометрію має певні стадії: проліферації, залозистої гіперплазії, залозисто-кістозної, аденоматозної без атипії і стадія атипової гіперплазії.
Які жінки найбільше ризикують мати гіперплазію ендометрію?
Факторами, які можуть викликати гіперплазію, є:
- ожиріння: жирова тканина містить підвищену кількість ферменту-ароматази, який перетворює тестостерон в естрон. Відбувається надмірне накопичення естрогену, що призводить до гіперестрогенії;
- порушення менструального циклу упродовж тривалого терміну (понад 12 років), а саме нерегулярні місячні (коли вони бувають рідко);
- склерополікістоз яєчників (при цьому захворюванні блокується овуляція через підвищену кількість андрогенів та естрогенів);
- цукровий діабет ІІ типу, інсулінорезистентність;
- відсутність пологів в анамнезі.
У групі ризику також жінки, які не використовують оральні контрацептиви.
Варто зауважити, що гіперплазія може бути у будь-кому віці: ювенільному, репродуктивному, перименопаузі та постменопаузі.
Які симптоми цього захворювання?
До симптомів гіперплазії можна віднести ациклічні маткові кровотечі (вони не пов’язані з менструальним циклом), надмірні кров'янисті виділення під час менструацій. Ці симптоми можуть призвести до анемії. При цьому больових відчуттів або фізичного дискомфорту гіперплазія зазвичай не викликає.
Оскільки пацієнтки з нерегулярним менструальним циклом (відсутність менструацій впродовж 2–3 місяців) не завжди вчасно звертаються до гінеколога, це призводить до тривалої ановуляції. Зростає ризик гіперплазії ендометрію.
Як діагностують гіперплазію ендометрію?
Для діагностики насамперед проводять УЗД органів малого тазу. Можна говорити про гіперплазію, коли товщина М-ехо ендометрію становить понад 15 мм. Враховуються також ехопозитивні та ехонегативні включення в ньому, неоднорідність структури і посилене кровопостачання.
У період постменопаузи товщина ендометрію не повинна перевищувати 5 мм. Як правило, гіперплазію у жінок у старшому віці виявляють випадково. Менструації відсутня і, відповідно, порушень циклу немає. Отже, немає приводу для занепокоєння.
При підозрі на гіперплазію проводять додаткові обстеження, щоб з'ясувати причину. Виконується роздільне діагностичне вишкрібання порожнини матки і цервікального каналу.
У деяких випадках проводиться пайпель-біопсія: у порожнину матки вводиться пластиковий катетер і відсмоктується її вміст (частинки ендометрію). Але при такому способі діагностики можна не потрапити у ту ділянку, яка є зміненою. Тому результат такого дослідження не завжди показує реальну картину.
Третій метод діагностики – гістероскопія, коли оглядається порожнина матки і цілеспрямовано забирається зразок ендометрію з тієї ділянки, яка викликає підозру.
Далі матеріал, отриманий одним із методів, направляється на гістологічне дослідження. За його результатом призначається лікування.
Як лікують гіперплазію ендометрію?
Спосіб лікування залежить від:
- результату гістологічного дослідження;
- віку жінки;
- метаболічних порушень;
- супутніх гінекологічних та екстрагенітальних захворювань;
- протипоказів та переносимості препаратів.
Якщо це жінка віком до 40 років, їй, як правило, призначають прийом оральних контрацептивів терміном на 3–6 місяців, а далі змінюють на низькодозовані.
Якщо естрогени протипоказані (наприклад, якщо жінка курить або має ожиріння), з лікувальною метою застосовують прогестагени упродовж 3–6 місяців.
Після курсу препаратів обов’язково проводиться контрольне обстеження.
Якщо лікують гіперплазію ендометрію у 40–50 років, зазвичай, застосовують прогестагени. Також з лікувальною метою встановлюють внутрішньоматкову рилізингову систему, яка пригнічує ріст і призводить до атрофії ендометрію. Для профілактики рецидиву гіперплазії можна рекомендувати гормональне вагінальне кільце.
У віці 45–55 років, окрім прогестагенів, можуть застосовуватися антигонадотропіни. Якщо гістологія показала, що це атипова гіперплазія або аденоматозна з атипією, необхідне хірургічне лікування, тобто видалення матки з додатками. Контролем ефективності терапії є УЗД (для визначення товщини ендометрію) та результат біопсії.
До яких наслідків може призвести гіперплазія ендометрію?
У молодому віці це відсутність вагітності, непліддя, невиношування. Гіперплазія може поєднуватися з міомою матки, аденоміозом.
Гіперплазія ендометрію у перименопаузі і менопаузі є особливо грізним захворюванням, адже може призвести до раку ендометрію.
Чи можна завагітніти при гіперплазії ендометрію?
Теоретично, це можливо. Усе залежить від супутніх патологій та вираженості гіперпластичного процесу. Якщо ж у жінки відсутня овуляція і є гіперплазія, вона, звісно, не завагітніє.
Яким чином можна запобігти гіперплазії ендометрію?
Потрібно вести здоровий спосіб життя, раціонально харчуватись, вчасно лікувати порушення менструального циклу, відвідувати гінеколога не тільки при появі скарг, а й з профілактичною метою.
