Синдром тазового венозного повнокров'я - це стан, що викликає хронічний тазовий біль і пов'язаний з функціональними змінами вен в ділянці тазу або нижньої частини живота. Вени - це кровоносні судини, що відповідають за повернення крові до серця. У деяких жінок вени в нижній частині живота можуть перестати нормально функціонувати, що призводить до прогресуючого накопичення крові, а потім- до розширення вен в тазі. Ці вени, як правило, змінюють форму, як і при варикозному розширенні вен на ногах (або вени мошонки при чоловічому варикоцеле).
У чому причини жіночої варикоцеле?
Виникненню синдрому тазового венозного повнокров'я сприяють численні фактори. Жінки, які мали багатоплідну вагітність, схильні до цього синдрому, особливо в міру наближення менопаузи. Збільшення розмірів вен, спричинене вагітністю, може створити умови для венозного застою. Збільшення розмірів та анатомічні зміни тазових структур протягом дев'яти місяців вагітності також можуть стати причиною періодичної непрохідності вен.
Застій крові в цих розширених венозних структурах може призвести до явищ тромбозу, масованого впливу на сусідні структури, особливо нервові, що в сукупності сприяє виникненню болю. Ймовірно, що гормони естрогени грають активну роль виникненні проблеми.
На відміну від чоловіків, у яких застій венозної крові викликає підвищення температури та зміну фертильності, у жінок такої залежності немає, інакше кажучи, жіноче варикоцеле на фертильність не впливає.
Як проявляється жіноче варикоцеле?
Спочатку цей синдром був описаний у 1949 році Тейлором щодо пацієнтки, у якої спостерігалося: постійний тазовий біль, що зберігається більше 6 місяців, посилюється під час менструації і супроводжується диспареунією, дисменореєю та варикозним розширенням вен нижніх кінцівок.
Больовий синдром посилюється протягом дня та при фізичному навантаженні або тривалому стоянні, а також за певних змін пози. Варикозне розширення вен малого тазу частіше зустрічається у дорослих жінок, особливо у тих, хто виношував кілька вагітностей, і меншою мірою у молодих жінок, які не народжували.
Як діагностують і лікують жіноче варикоцеле?
Завдяки трансвагінальному ультразвуковому дослідженню та глибшому розумінню взаємозв'язку синдрому тазового венозного повнокров'я з аномальним варикозним розширенням вен нижніх кінцівок, спостерігається ріст кількості діагностованих випадків варикоцеле у жінок.
На сьогодні терапевтичні стратегії при жіночому варикоцеле не розроблено до кінця. Консервативна терапія має симптоматичний характер. Обов'язковою є нормалізація умов відпочинку та роботи, виключення великих фізичних навантажень та тривале перебування на ногах.
Пацієнткам слід відкоригувати харчування, збагатити раціон фруктами, овочами, олією та відмовитися від куріння та алкоголю. Рекомендований контрастний душ промежини та фізичні вправи лежачи ("берізка", "ножиці", "велосипед"). Дихальна гімнастика також здатна покращити евакуацію венозної крові із судинних сплетень малого тазу. Також слід носити спеціальні компресійні колготки, які покращують відтік крові з венозних сплетень сідниць, промежини та вен ніг. Консервативна корекція синдрому протягом двох - трьох місяців сприяє значному зменшенню болю і зменшенню вираженості варикозного розширення.
Клінічні прояви захворювання зменшуються при використанні неспецифічних протизапальних препаратів та веноактивних засобів. Варіантом вибору є хірургічне втручання, як додаткове лікування використовується пластика зв'язкового апарату матки.
