Сифіліс - венеричне інфекційне захворювання, що вражає шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, кісткову і нервову системи, збудником якого є бактерія - трепонема паллідум (бліда спірохета).
Теорій походження сифілісу три - американська, європейська і африканська. Отже, згідно з американською «версією, захворювання завезене до Європи моряками Колумба. У Південній Америці хвороби, що викликаються спірохетами, відноситься до ендемічних. А носіями спірохет є лами. Деякі вчені зробили припущення, що ланцюг передачі збудника наступний: лами - аборигени - матроси. Тобто аборигени не цуралися скотоложеством, і цей факт підтверджується деякими історичними хроніками колумбівських часів.
Згідно другої теорії, у поширенні сифілісу по Європі вкладу матросів немає, так як хвороба існувала там споконвіку. Навіть у грецьких міфах є історія про те, як олімпійські боги покарали афінян захворюванням статевих органів. Просто норовливі жителі Афін не чинили належного поклоніння фалосу Діоніса.
У Китаї про сифіліс знали ще в 2000 р. до н . е., і лікували засобами із вмістом ртуті. І в Забайкаллі знаходили стародавні останки людей, з сифілітичними ураженнями кісток. Словом, сифіліс - така ж давня хвороба, як і сама медична наука.
Згідно ще однієї теорії, колиска сифілісу - Центральна Африка. Крім класичного сифілісу там виявили захворювання пінта (збудник - трепонема каретаум). Звідси родом і збудник невенеричного сифілісу - фрамбезії. Пінта і фрамбезія - ендемічні трепонематози, які зустрічалися на материку з допотопних часів і до сьогодні. З Африки сифіліс поширився світом з рабами і хрестовими походами.
Типові шляхи зараження сифілісом - це статевий, гематогенний і внутрішньоутробний. Перший симптом захворювання - поява твердого шанкру (виразки) через 14 - 28 днів після зараження. Шанкри в основному безболісні. Місця локалізації - статеві органи, анальна область, ротова порожнина. Приблизно через півтора місяці виразка ніби «заживає». Після того, як шанкр «зажив» починається вторинний період захворювання, (якщо не лікувати).
Клінічні ознаки сифілісу:
- рожеві висипання на підошвах і долонях;
- суглобовий біль;
- втрата апетиту;
- зниження ваги;
- біль у горлі.
Ці симптоми можуть зберігатися до півроку, періодично зникаючи і з'являючись знову.
Коли всі симптоми зникають, сифіліс переходить у латентну фазу. Пацієнт вже не заразний, зате трепонема успішно проникла в усі тканини. Далі хвороба переходить у свій третинний період, серйозно уражається серце, очі, спинний і головний мозок, можливий параліч, психічні розлади і смерть.
Діагностика сифілісу
Сифіліс діагностують за результатами аналізів крові. Є експрес - тести на сифіліс й більш трудомісткі методи виявлення збудника. Досліджується рідина, взята з шанкру. Як правило, у ній і виявляють трепонему.
Лікування сифілісу
Лікують сифіліс антибіотиками пеніцилінового ряду. Третинний сифіліс вимагає досить тривалого курсу. Але, зазвичай, лікування хвороби успішне. Статеві партнери хворого повинні пройти профілактичну антибіотикотерапію навіть при негативних тестах.
