Сьогодні термін «передменструальний синдром» досить часто використовується в побуті, проте насправді це складний механізм біологічних і психологічних змін, надзвичайно варіабельних. Вони не завжди мають точну часову локалізацію по відношенню до менструального циклу.
Наскільки це поширене? Близько 80% жінок репродуктивного віку скаржаться на більш-менш неприємні симптоми напередодні менструації. Однак лише у 5% формується типова картина ПМС.
У чому причини ПМС? Існує кілька гіпотез, пов'язаних із ПМС. Найпопулярніша – це гормональна, що полягає у зміні співвідношення естрогену – прогестерону через дефіцит прогестерону в лютеїнову фазу (друга половина циклу). У деяких жінок з передменструальним синдромом виявляються явні або субклінічні ознаки гіпотиреозу, і введення гормонів щитовидної залози покращує ситуацію.
Також мають значення: дефіцит вітаміну В6, заснований взаємозв'язку між рівнями цього вітаміну і деякими ендокринними функціями; гіпоглікемія, заснована на схожості клінічної картини ПМС та гіпоглікемічного стану; дефіцит простагландинів Е1, які є речовинами, що беруть участь у сприйнятті болю.
Які ознаки ПМС? Симптоми, які зазвичай з'являються за 7 – 10 днів до початку менструації, дуже варіабельні та їх ступінь важко оцінити . Сюди слід зарахувати: болючість молочних залоз; головний біль; здуття живота; набряк кінцівок (ніг і рідше рук); поведінкову нестабільність та депресію. В одних пацієнток ці прояви прогресивно наростають, а в інших досягають піків значної інтенсивності, що перемежовуються із періодами гарного самопочуття.
Передменструальний синдром може виникнути у будь-який період репродуктивного життя жінки, що частіше з'являється у тих пацієнток, які не використовували оральні контрацептиви. Здебільшого ознаки не гострі, але симптоми погіршуються із роками.
Які ускладнення ПМС? Ускладнення передменструального синдрому можуть мати соціальні та сімейні наслідки. У важких випадках – низька працездатність, втрата статевого потягу, соціальна ізоляція. У виняткових випадках можливі злочинні дії та навіть самогубство. Саме на такі випадки ПМС визнано законодавством деяких країн (Англія, Франція) пом'якшувальною обставиною.
Зазвичай синдром не зникає сам собою, необхідна зміна способу життя чи використання будь-якої форми терапії. Даних про динаміку ПМС у момент переходу до менопаузи немає. Немає і жодних доказів того, що ПМС починається або погіршується після вагітності, а також, що частота його збільшується після перев'язування маткових труб.
Як діагностувати ПМС? Рецидив ознак в одну і ту ж фазу циклу протягом не менше трьох послідовних циклів та наявність протягом фолікулярної фази (перша половина циклу) безсимптомного періоду тривалістю не менше семи днів є необхідними умовами для встановлення діагнозу передменструального синдрому. Також важливо оцінити характер симптомів, їх виразність та тип.
Чим допомогти? Коли симптоми ПМС особливо виражені та суттєво впливають на якість життя, доцільно звернутися на консультацію до гінеколога МЦ «Боголюби». Будь-яке фармакологічне лікування передменструального синдрому має призначатися фахівцями та залежить від виду та тяжкості симптомів. Отже, немає реальної специфічної терапії, однакової для усіх. Нестероїдні протизапальні препарати використовуються для усунення болю голови і спини. Антидепресанти призначаються для лікування психічних симптомів. Діуретики використовуються для протидії набрякам. В окремих випадках застосовують оральні контрацептиви та комплекс магнію, вітамінів В6 та Е.
