Коли мова йдеться про внутрішньоутробну затримку росту, то, зазвичай, мається на увазі сукупність найістотніших ознак тих дітей, котрі при народженні мали 10% дефіцит ваги від очікуваної. Іноді такі діти описуються як малі для свого терміну вагітності, з дефектом живлення або порушенням дозрівання. Подібну патологію має приблизно 1 на 10 новонароджених; як наслідок – у них збільшений ризик розвитку неврологічних розладів, вроджених вад, аспірації мезонія, гіпоглікемії, гіпокальціємії і синдрому респіраторної недостатності. Спостерігається частіше у представників чорної раси, аніж у білих.
Причини внутрішньоутробної затримки росту
До чинників, що викликають такі розлади, належать:
- хромосомні аномалії (10%);
- тератогени;
- внутрішньоутробні інфекції (краснуха, цитомегалія, токсоплазмоз, сифіліс);
- поганий стан здоров’я матері (високий тиск крові, ниркові та серцеві хвороби);
- харчування матері та її соціально-економічне становище;
- вживання матір’ю тютюну, вплив алкоголю, наркотичних речовин;
- плацентарна недостатність;
- багатоплідна вагітність (двійнята, трійнята тощо).
Маленькі плоди, що важать менше ніж 500 г, рідко виживають, а ті, що важать 500 – 1000 г можуть вижити при забезпеченні спеціального нагляду. Новонароджені можуть бути маленькими внаслідок внутрішньоутробної затримки росту при повному терміні вагітності. Однак, вони також можуть бути маленькими і через передчасне народження.
Головним стимулятором росту до і після народження є інсуліноподібний фактор росту-1 (IGF-I), який має мітогенну та анаболітичну дію. Ембріональні тканини продукують IGF-I, а його рівень у сироватці змінюється з ростом плоду. Мутації гена IGF-I призводять до внутрішньоутробної затримки росту, і ця затримка продовжується також після народження. На відміну від пренатального періоду постнатальний ріст залежить від гормону росту (GH). Мутації гена, що кодує синтез рецептора гормону росту, призводять до карликовості Лярона, яка характеризується затримкою росту, гіпоплазією середньої частини обличчя, голубими склерами і обмеженим розгинанням ліктів.
Нестача харчових компонентів. Є дані про те, що погане харчування матері упродовж вагітності, призводить до малої ваги дитини при народженні та вад розвитку.
Гіпоксія. Гіпоксія викликає вроджені вади у багатьох видів експериментальних тварин. Діти, народжені високо над рівнем моря, мають зазвичай меншу вагу і розміри, аніж ті, що народилися ближче до рівня моря. Окрім того, жінки із серцево-судинною недостатністю часто народжують малих дітей, але переважно без великих вроджених вад.
Важкі метали. Кілька років тому дослідники в Японії помітили, що багато матерів, їжа яких складалася головним чином з риби, народжували дітей з множинними неврологічними симптомами, що нагадували церебральний параліч. У ході подальших досліджень було виявлено, що риба містила дуже високий рівень органічних сполук ртуті. Багато з цих матерів самі не виявили жодних симптомів ртутних уражень, що свідчить про більшу чутливість до ртуті плода, аніж матері. Подібний випадок стався у Іраці, де кілька тисяч дітей було уражено після споживання їхніми матерями зерна, обробленого ртутовмісними фунгіцидами. Свинець призводить до збільшення частоти абортів, затримки росту та неврологічних розладів.
