На початку другого місяця ембріогенезу трофобласт має велику кількість вторинних і третинних ворсинок, які надають йому променистого вигляду. Ворсинки заякоренені у мезодермі хоріонічної пластинки. Протягом наступних місяців від уже існуючих стовбурових ворсинок відростають численні дрібні гілочки в оточуючі лакунарні та міжворсинчасті простори. Спочатку ці новоутворені ворсинки примітивні, але до початку четвертого місяця клітини циторофобласта, а також деякі сполучнотканинні клітини зникають. Зникнення клітин цитотрофобласта починається від менших ворсинок і переходить на більші. Хоча деякі елементи цитотрофобласта залишаються у великих ворсинках , вони не беруть участі в обміні речовин між двома системами кровообігу.
В перші тижні розвитку ворсинки вкривають усю поверхню хоріона. В міру прогресії вагітності ворсинки на ембріональному полюсі продовжують рости, даючи початок ворсинчастому хоріону. Ворсинки на протилежному полюсі дегенерують і до третього місяця тут утворюється гладкий хоріон.
Різниця у будові ембріонального та протилежного ембріональному полюсів відбивається також і на структурі децидуальної оболонки, яка є функціональним шаром ендометрія і відходить при пологах. Частина децидуальної оболонки над ворсинчастим хоріоним - основна децидуальна оболонка складається з компактного шару великих децидуальних клітин, які переповнені включеннями ліпідів та глікогену. Децидуальний шар над протиембріональним полюсом має назву сумкової децидуальної оболонки. Зі збільшенням розмірів хоріонічного пухиря цей шар розтягується і дегенерує. Єдиною частиною хоріона, що бере участь у процесі обміну речовин, є ворсинчастий хоріон, який разом з децидуальною оболонкою утворює плаценту. Завдяки злиттю амніона і хоріона утворюється амніохоріальна оболонка, яка облітерує хоріонічну порожнину. Саме ця оболонка розривається під час пологів.
Структура плаценти
На початку четвертого місяця розвитку плацента має дві частини: плодову, утворену ворсинчастим хоріоном, і материнську, утворену децидуальною оболонкою. Протягом четвертого та п’ятого місяців децидуальна оболонка формує численні децидуальні септи, які виступають у між ворсинчасті простори, але не досягають хоріонічної пластинки. Внаслідок розвитку септ плацента поділяється на численні компартменти.
Паралельно із продовженням росту плода та розширенням матки росте і плацента. Збільшення площі її поверхні відбувається відповідно до збільшення матки, і наприкінці вагітності плацента вкриває приблизно 15-30% внутрішньої поверхні матки. Зростання товщини плаценти зумовлене розгалуженням існуючих ворсинок, а не подальшою пенетрацєю в материнські тканини.
Наприкінці вагітності плацента має дископодібну форму з діаметром 15-25 см, товщиною близько 3 см і вагою 500-600 г. Під час пологів вона відривається від стінки матки і приблизно через 30 хвилин після народження дитини виштовхується з порожнини матки.
Головні функції плаценти
- обмін метаболітами і газами між кров’ю матері та плода;
- продукція гормонів.
Обмін газами, такими як вуглекислий газ, кисень, окис вуглецю, відбувається шляхом простої дифузії. За умови, що плід поглинає з материнської крові 20-30 мл кисню щохвилини, зрозуміло, що навіть нетривала перерва в постачанні кисню буде смертельною для плода. Обмін поживними речовинами та електролітами, такими як амінокислоти, вільні жирні кислоти, вуглеводи та вітаміни, є інтенсивним і зростає із збільшенням терміну вагітності.
Наприкінці четвертого місяця плацента продукує достатню кількість прогестерону для збереження вагітності в разі видалення жовтого тіла або його функціональної недостатності. Окрім прогестерону, плацента впродовж вагітності продукує наростаючі кількості естрогенів (переважно естріолу), які досягають максимального рівня наприкінці вагітності. Високі рівні естрогенів стимулюють ріст матки і розвиток молочних залоз.
Синцитіотрофобласт також продукує людський хоріонічний гонадотропін (hCG), дія якого подібна до дії лютеїнізуючого гормону передньої долі гіпофіза. Цей гормон виділяється із сечею матері, і його присутність на ранніх стадіях вагітності використовується як індикатор. Ще один гормон, що продукується плацентою – соматомаммотропін (плацентарний лактоген). Ця речовина подібна до гормону росту і забезпечує плоду пріоритетність використання глюкози з материнської крові, внаслідок чого для матері він до деякої міри служить діабетогенним фактором.
Плацентарний бар'єр
Більшість материнських гормонів не проходить крізь плаценту. Ступінь проникності інших гормонів, таких як тирозин, є невисоким. Значну небезпеку становлять деякі синтетичні прогестини, які проникають крізь плаценту дуже швидко і можуть викликати маскулінізацію плодів жіночої статі. Ще небезпечнішим є застосування синтетичного естрогену діетилстильбестролу, який легко проходить крізь плаценту. Ця речовина викликає рак піхви і аномалії яєчок у індивідів, що піддавалися її дії під час внутрішньоутробного розвитку.
Хоча плацентарний бар’єр часто вважають захистом від ушкоджуючої дії факторів зовнішнього середовища багато вірусів, таких як віруси краснухи, цитомегаловірус, Коксакі, віспи, вітряної віспи, кору, поліомієліту без труднощів проходять крізь плаценту. Потрапивши всередину плода, деякі віруси зумовлюють хвороби, які в свою чергу можуть призвести до загибелі клітин та вроджених вад. Нажаль і більшість ліків та їх метаболітів легко проникають крізь плаценту і багато з них спричиняє серйозні ушкодження зародка.
